При здійсненні Таїнства шлюбу (вінчання) на нареченого і наречену покладаються вінці, які несуть глибоке символічне значення. Вінець — знак нагороди, він нагадує про ті лаврові вінки, які з часів античності покладалися на переможців.

Вінці при укладенні християнського шлюбу використовувалися з глибокої давнини. Про них писав вже святитель Іоанн Златоуст, що жив у IV-V ст. від Р.Х.

За традицією вінчальні вінці своєю формою нагадують корони. Зазвичай вони прикрашаються хрестом та іконами: образами Спасителя, Богоматері, святих. Як правило, в комплект входять 2 вінця: той, в передній частині якого розташована ікона Христа, призначений нареченому, а той, що несе на собі ікону Пресвятої Богородиці – нареченій.

Цікаво, що в ті часи вінці являли собою звичайні вінки з нев’янучих рослин — лавра або мирта. Ці вінці молодята носили 7 днів, а на восьмий день священик читав над ними особливу молитву «на дозвіл вінців» і лише після цього вінці знімали. Молитва ця і сьогодні входить в чин вінчання.

Крім цього вінці своєю круглою формою (коло як символ вічності) вказують на нерозривність шлюбу. Православне подружжя збереже свою духовну єдність і за межею земного буття